Наш герой – Рижков Володимир Олександрович

Звичайний сільський хлопець, азартний рибалка, вправний майстер з ремонту техніки не міг й уявити, що буде зі зброєю в руках захищати свою рідну землю від загарбників. Рижков Володимир Олександрович народився 17 вересня 1972 року в селі Галиця Ніжинського району в звичайній сім’ї трудівників, де завжди ставились один до одного з повагою. Двох синів-соколів - Володю і Олега батьки Олександр Павлович та Любов Олексіївна виховували в любові та повазі. У 1979 році пішов до першого класу Галицької школи. За час навчання хлопець був відповідальним, веселим, товариським, розсудливим, самостійним учнем. Брав активну участь у громадському житті класу, спортивних змаганнях з волейболу, баскетболу, футболу. Товариші ставилися до Володимира з повагою, а він підтримував дружні стосунки з однолітками та старшими за себе. Вчителі завжди позитивно відгукувались про учня. Найбільшим захопленням Володі була риболовля. Для нього було задоволенням встати о четвертій ранку заради години просидіти на річці з вудкою. Ні в кого в сім’ї не було такого захоплення, проте батьки зберігають рибальське спорядження на згадку про сина.
Після здобуття середньої освіти в 1990 році Володимир навчався в столиці, отримав професію токаря при Київському мотоциклетному заводі, де й працював. Потім була військова служба в Німецькій Демократичній Республіці в десантних військах. Він був механіком-водієм БМП, мав до десяти парашутних стрибків.
Після демобілізації Рижков Володимир повернувся на завод, на попереднє місце роботи. Навчався на поліцейського, далі була служба у правоохоронних органах у Києві. Колишні колеги запам’ятали його як добросовісну людину.
Останнім часом Володимир Олександрович працював майстром сантехнічних робіт у Києві, обслуговував приватні будинки. Колега згадує, що Володя міг не лише підвести воду до будинку, а й скласти проєкт будь-якої складності. І де б він не працював, щоб не робив, до всього брався сумлінно із знанням справи. Міг відремонтувати старий годинник, радіоприймач чи мобільний телефон. Удома батькам зробив ремонт.
Після повномаштабного вторгнення ворога на нашу землю Рижков Володимир Олександрович добровольцем пішов до військкомату, пройшов комісію, йому повідомили, щоб чекав на виклик вдома. Батькам на питання, чому пішов добровільно на передову, відповів: «Ховатися за чужими спинами не звик, та й маю добрий досвід». Місяць чекав, а 15 червня 2022 року Володимир став на захист України, пройшовши військову підготовку. Під час телефонної розмови батькам сказав, щоб не хвилювалися за нього, він у Житомирі. Пожалів рідних, не сказав правди, що вже на передовій. Дізналися, де син від односельців: одні розказали, що був з сусідом в одному відділенні, інші, готуючи передачу на передову, поцікавилися, що потрібно Володі. Рідні дуже хвилювалися за сина.
Рижков Володимир боровся за свободу свого народу в Бахмуті, на Донеччині, Запоріжжі. Він був навідником САУ, виконував різні службові завдання. Приїжджав додому у вересні 2023 року, розповідав мало, на запитання, як на передовій, говорив, що вже звик.
17 вересня Володимиру Олександровичу виповнилося 51 рік, а наступного дня, 18 вересня 2023 року під час бойового завдання загинув на Запорізькому напрямку в селі Роботине.
Наш обов’язок поважати пам’ять про кожного, хто віддав своє життя за незалежність та суверенітет нашої держави.
21 березня 2024 року на подвір’ї Галицького закладу загальної середньої освіти було урочисто відкрито меморіальну дошку Рижкову В.О., щоб увіковічнити пам’ять про земляка-захисника.
Низький уклін мужньому воїну та безмежна подяка за Україну!
Неможливо передати той біль, котрий відчуває кожен з нас, адже клята війна забирає цвіт нації, молодих синів та доньок.
Пам’ятаємо та віддаємо шану усім борцям за волю та кращу долю України!
Слава Україні! Героям Слава!
Ярмоленко Тетяна Іванівна, учениця 9 класу Галицького ЗЗСО Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області,
ройовий рою "Патріот" Галицького ЗЗСО національно-патріотичної гри "Сокіл"("Джура")