Наш герой - Коваленко Олексій Вячеславович
Мрійливий юнак любив прекрасне, будував плани, поспішав встигнути все, знайти своє призначення на цій землі, хотів жити у вільній і незалежній Україні, але пішов на небо в 24, Героєм.
Народився Коваленко Олексій у місті Чернігові 24 жовтня 1999 року на радість мами Оксани Віталіївни та Вячеслава Олексійовича. Ходив у дитячий садочок, навчався в Чернігівській загальноосвітній школі №14. Олексій брав активну участь у громадському та спортивному житті школи, займався в різних гуртках. Учень був врівноваженим, товариським, спокійним, дисциплінованим, самостійним. Він користувався повагою серед однолітків, мав багато друзів.
Коваленко Олексій після школи вступив до Будівельного ліцею №18, потім працював в рідному місті. Колеги згадують його як відповідального, працьовитого, старанного працівника.
Любив приїжджати в Галицю до мами, і тут мав багато друзів, любив порибалити, завжди допомагав, був маминою надією та опорою.
Олексій сам прийняв рішення йти захищати Україну. Мама відмовляла, але не послухав – пішов. У жовтні 2023 року став на захист України, спочатку проходив підготовку в Житомирі, пізніше був на військових навчаннях в Польщі, а після повернення відразу відправили на передову. Захищав Вітчизну на Лиманському та Куп’янському напрямках. Отримав контузію, лікувався, а після виписки з лікарні знов повернувся до побратимів. В останньому бою Олексій виніс двох «трьохсотих» воїнів з лінії обстрілів, а сам повернувся на свою позицію біля села Синьківки на Куп`янському напрямку, відстрілювався до останньої миті.
Зв`язок з мамою Оксаною Віталіївною обірвався після 20 січня. Востаннє мамі повідомив, що йде на бойове завдання… І все, більше вона не чула його голосу.
23 січня їй повідомили, що син пропав безвісти. Пізніше дізналася, що тіло Олексія винесли побратими з поля бою, але зовсім не Коваленка впізнали в тому тілі, а його побратима Миколу з Миколаївської області. Доки Оксана Віталіївна чекала хоч якусь звістку про сина, його тіло під чужим іменем везли іншій матері на поховання далеко від рідного дому…
До похорону Миколи все вже було підготовлено, чекали з почестями кортеж з тілом, але коли за 100 метрів від хати відкрили труну, щоб пронести з почестями… Мати заявила, що в труні тіло не її сина, а зовсім іншої дитини… Поховання зупинили, тіло невідомого героя відвезли в морг міста Баштанка Миколаївської області.
Ввечері Оксані Коваленко зателефонувала мама Миколи, Світлана і розповіла все, що сталося. Вони спілкувалися відтоді, як зникли безвісти їх діти, адже хлопці були побратимами. Світлана попросила, щоб Оксана скинула фото свого сина, і описала, які особливі прикмети в його було. Оксана відправила фото і повідомила про прикмету - на руці сина було тату. Світлана поїхала в Баштанку в морг, все зійшлося – у морзі був Олексій Коваленко.
Все, що довелося пережити Оксані, описати не можливо: впізнання, оформлення документів. 12 лютого Оксана поїхала в морг у Ніжин на впізнання свого сина. 13 лютого 2024 року в селі Галиця провели в останню дорогу Героя Олексія Коваленка. Ось так, після довгої дороги він знайшов спокій у себе на батьківщині.
Янголом злетів у небо й поповнив небесне військо.
Вічна і світла пам’ять Героям! Вони завжди будуть жити в нашій пам`яті і серцях рідних та близьких! Царство Небесне ! Вічний спокій!
Ярмоленко Тетяна Іванівна, учениця 9 класу Галицького ЗЗСО Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області